Якби судилося мені
Тай народитися хмаринкою прозорою,
Летіла б, не шукаючи
Думок і перешкод від них,
Над гаєм, журавлиною...
Тополю, одна самісенька
Скраєчку зажурилась. Обійму,
Не плач, красуне...
Листячко твоє впаде,
Зима свій кожушок віддасть,
Зігріє, збереже твою
Чарівну юність і весну.
Якби судилося мені...
Опанувати відчай та зневіру...
Хмаринкою веселою,
Тай до струмочка...
Свіжість в почуттях і сила.
Біжить собі, не озираючись.
І Матінка Земля,
Така спокійна, мила, люба...
Тиша...
Падає сніжок...
І десь кружляє над домівками хмаринка чарівна.
Прозора в радощах.
Немає ні обмежень, ні дрібних думок.
І тихо, лагідно в долоню, на волосся, на тополю
Сиплиться сніжок.
Прозора
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121021502320
Свидетельство о публикации №121021502320
Рецензии