котиться час. змiнюe нас...
світ міняється загине скоро
вічність точно не помре
реальність
в даль нову пливе.
життя нОве заживе.
я у цьому світі також буду
що було навік забуду.
я була невидима молекула
і доставлена сюди Лелекою.
прожила реально земний вік
була сімья любимий чоловік.
дітки
онучата появлялись
і Левка уже
діждалась.
відчувала злу і добру зависть..
.смачну
любовь...
гірку ненависть.
І сьогодні я щаслива
ви поети на моїй життєвій ниві.
свою таорчість виставляете
мою душу лірой бавите.
я дякую життя за те
що в грудях ваших,
серце золоте.
Свидетельство о публикации №121021402719