Не сховаєш,
ти вже сам, напевне, знаєш,
ти від неї
свої мрії не сховаеш.
Зараз - піздно.
Все, що мало, відбулося.
Бо вже пісня
прозвучала двоголоссям.
Не відпустить,
бо проникла біллю в груди,
не примусить
бути першим, а не другим.
І не зможеш.
далі звуки пізнавати.
Доки, Боже?
І не дай пошкодувати!
Заблукали
В тому лісі серед пісні,
Повертали
В світ обличчя серед пісні,
Дарували
прохолоду замість жару,
бо не знали,
бути льоду чи пожару...
Не сховаєш,
бо у тім немає сенсу,
розшукаєш
в віршах цих свою принцесу.
І приймаєш,
Те, що маєш, без протесту,
Крапки й коми
додаючи для контексту.
Не сховати
© Copyright: Ольга Валюх, 2021
Свидетельство о публикации №121021410825
Свидетельство о публикации №121021410825
Рецензии