Сонце пробивається крізь хмарки,
І промінчиком торкається вікна,
Ми зібралися й взяли з собою санки, Не даремно ж надворі зима.
Поки йшли до гірочок високих,
Сміх дитячий доносився скрізь,
Трійко дівчаточок яснооких,
Порозпитували мам усе наскрізь.
Запитала Маргаритка у матусі Юлі:
-"Чому влітку всюду квітки,взимку- сніжні кулі?"
Запитала Софієчка у матусі Люди:
-"Чому восени ллє дощик,взимку ж- іній всюди?"
Запитала Ангелінка у матусі Ані:
-"Чому весною бліді щічки,а взимку -рум'яні?"
Засміялися матусі,
Доньок обійняли,
І швидесенько про зиму,
Все їм розказали.
Гомоніли мами й діти,
Про всі пори року,
Виліпили сніжні квіти,
Ще й сніжну сороку!
Щоб були завжди чудові,
Усі дні у році,
Всі ростіть дітей в любові,
З щастям в кожнім кроці!
Донечки й матус!
© Copyright: Юлия Коваль Мешковская, 2021
Свидетельство о публикации №121021308842
Свидетельство о публикации №121021308842
Рецензии