Галявина

Травень – місяць, квітне всюди.
На селі радіють люди.
Пісня лине на душі –
на галявину мерщій.
Все цвіте там буйним цвітом,
в травні тепло наче літом.
Тут петрові батоги розквітають навкруги
та й цвіте берізка там, де паслася кізка.
Все це матінка – природа, всеохоплююча врода:
айстри, мальви, нагідки зібралися до купки.
А галявина квітуча, бо земля у нас родюча.
Відпочинок на природі
актуальним є в народі.
Зібралися три кумця біля старого дубця
і ласують медовухой, не відтягнеш їх за вуха,
розляглись, відпочивають,
крутять вуса, розмовляють...
Розмовляють як ведеться, як на хуторі живеться,
в кого жінка геть сварлива,
в кого зовсім вередлива,
а у кого і довіку жінка годить чоловіку,
правду світу, сенс буття, розбирають до пуття.
За галявиной подалі
України файні далі:
від млина там шлях іде,
там козак коня веде,
повний борошна візок
працездатності зразок.
Ось на хлопців озирнувся
і позаздрив, облизнувся,
но зостатись він не в змозі,
іде далі по дорозі.
На галявину казкову,
де козаче п’ють медову,
кінь із вершником примчав,
там де кіт в кущах мурчав
та й загострив вершник вуха
і уважно байки слуха,
мудрість батьківську внімає
і ретельно все сприймає.
Подалі за галявиною, за шляхом-долиною
ставочок дуже гарний із чудовою водою.
Там у ставочку дівчина чарівна,
вродлива, стан гнучкий, немов царівна,
купається, ввійшовши в воду чисту,
а сонце пестить шкіру шовковисту.
Ще, качки у воді в ставку кружляють
пихаті, шиї в гору задирають.
За рогом від ставочка хуторок.
Життя людей тутешніх без морок,
хати біленькі, а поблизу млин
і біля хати кожної є тин.
В колодязі немов криштальна вода,
а навкруги в усім природи врода.
Природой неповторная країна –
усе це рідна ненька-Україна.