РадІлось. Бачилось. Жилось.
Якісь вогні в очах палали.
Не пораховано… чогось…
ВсьогО того, чого б ще мАли.
Перераховано літА...
А десь, смакує обрій розум,
І на поезію, і прозу:
То – марнотА. То –марнотА.
Не м о р о к У й, не воруши
НімОтні спОгади і дАти.
Вони – за символом душІ:
Мовчать!!!
Приречені мовчати.
За символом душi
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121021304066
Свидетельство о публикации №121021304066
Рецензии