Когда туман деревья обнимает

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)

Когда туман деревья обнимает…

Когда туман деревья обнимает
И прячет в травах троп протоптанных стежки,
И мир вот здесь, за лесом, замирает,
На расстоянии протянутой руки;

Ни дома, ни людей, ни хода к Раю,
И в хаос первородный всё течёт, –
Тогда приходишь ты, моя родная,
И опускаешь руку на плечо.

И я учусь ваять тебя всё лучше,
Леплю тебя везде, леплю людей среди.
Леплю, как узелок, как солнца лучик,
Живущий глубоко в моей груди.

И то простое, тот, веками данный
Инстинкт, когда Адам упал у милых ног,
Воспринимаю, как сюрприз нежданный,
Которого никто желать не мог.


Коли туман дерева облягає…

Коли туман дерева облягає
І губляться в траві протоптані стежки,
І світ кінчається отут за гаєм
На відстані простертої руки; 

І ні хатини в світі, ні людини,
Бо хаосом первинним все тече, -
Тоді приходиш ти, моя єдина,
І опускаєш руку на плече.

І я поволі здобуваю вміння.
Щоб вирізьбить тебе між явищ і людей.
Різьблю як вузлик, вузлик із проміння.
Зав'язаний у глибині грудей. 

І все просте, одвіку людям дане.
Відтоді, як Адам упав до милих ніг,
Сприймається, мов щось таке неждане,
Чого ніхто завбачити не міг.