Философ славный с дивными глазами

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)

Философ славный с дивными глазами…

Философ славный с дивными глазами,
И с добротою в глубине зрачков!
У нас есть, дорогая, за плечами
По паре крыльев в гуще облаков.

Я столько потерял! От той потери
На сердце боль и незашитый шов.
Наверно, Бог в мои старанья верит,
Раз я тебя, светлейшую, нашёл.

Пусть романисты заложили душу
И строят из трудов бумажный мол.
Ведь им, несчастным, нужно пить и кушать,
чтоб восхвалять державный ореол.

Они упали в Лету, хоть кормёжки
хватает вдосталь: званья, ордена.
А мы сумеем жить и на картошке,
зато не запятнаем имена.

Горит, звенит меж нашими сердцами
Из Космоса протянутая нить.
Чтоб стали неподкупными борцами,
Чтоб стали неподкупными борцами,
что смогут тонны зла остановить.

Ещё живут в нас злостные микробы
И атавизмов рать в пещерной мгле...
О, люди, люди... Что мне сделать, чтобы
К Светилу взгляд подняли на земле?

Філософе з чарівними очима…

Філософе з чарівними очима,
Із добротою в глибині зіниць!
Ще є в нас, люба, крила за плечима,
Що не дозволять нам упасти ниць. 

Я стільки втратив!.. Від тієї втрати
Пече у серці незагойний шов…
Та, мабуть, Бог не прагнув покарати,
Раз я тебе, просвітлену, знайшов. 

Хай багатіють вправні романісти,
З томів будують паперовий мол.
 Їм, неборакам, треба пити, їсти
Та няньчити казенний ореол.

Вони не знають, що у Леті втопли,
Хоч слава в них широка і гучна.
А ми зумієм жити на картоплі,
Зате не втратим чесні імена. 

Горить, бринить між нашими серцями
Добута в зорях полум’яна нить.
Аби ми стали чесними борцями,
Що здатні шлях безумству припинить. 

Ще в людях оживають троглодити —
Не вмер потік печерної імли…
О люди, люди!.. Як вас розбудити,
Щоб ви до Сонця очі підняли?

26.06.1973.