( Вірш-співчуття Наталії Стець зприводу втрати батьків )
Лиш рік минув і знову в тебе втрата,
Бо мама нещодавно відійшла.
Вже догоріла свічка твого тата,
Жалоба знову в хату увійшла.
Є свіжа рана в тебе після мами,
Й ще більше розятрилася вона.
Батьки ніколи не пройдуть стежками,
І стала миттю хата знов сумна.
Та сильна ти, все зможеш пережити,
Бо їх свіча вже більше не горить,
Лишається лиш Господа молити,
Щоб душі їх у Царство міг впустить.
Тепер батьки уже на тому світі,
Полинули у засвіти від вас,
З сестрою ви тепер уже не діти,
Йти в потойбіччя їх покликав час.
Уже з Небес обоє поглядають,
Пораду зможуть дати лиш вві сні,
Та на молитву в засвітах чекають.
Не виглянуть тебе вже у вікні.
Закінчилася їхняя дорога,
І музика для них вже не звучить,
Не прийдуть знов до рідного порога.
То ж втрату й цю ти мусиш пережить.
10.02.2021 р.
У засвiти дорога
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121021207017
Свидетельство о публикации №121021207017
Рецензии