Терен i шипшина

(байка)
У чистім полі Терен ріс,
А поряд з ним росла Шипшина.
А принесла мені ту вість
Колись якось одна Хмарина.

Якщо не вірите мені –
Самі Хмарину запитайте,
Вона щороку повесні
Літає в небі – там шукайте…

Коли дорослим Терен став,
Життя змінилося й манери.
І в пору, як прийшла весна,
В Шипшину закохався Терен.

–Яка ж ти гарна, в квітах вся!
Горю любов’ю я палкОю!
Де ще росте така краса?
Ніде нема краси такої!

Коли пильніше придививсь,
Узрів, що колючки; є в неї.
Поділись почуття кудись,
Пропала й тінь від Гіменея*:

–Поколеш ти всього мене,
А без обіймів – не кохання.
Від колючо;к біль не мине –
НащО мені оті страждання?

–Ти, Терене, немов слимак –
У тОго в мушлі є потреба.
Сам в колючка;х, немов їжак,
Тож краще подивись на себе!

Мораль у байку, мов ріка,
Вже притекла і слово має:
В гріхах, мов терен в колючках,
А інших за гріхи вкоряє.
                28.01.2021 р.
*Гіменей – бог шлюбу у грецькій міфології