І вже від крил - лише згоріле пір'я,
У серці - пустка, й сльози скам'янілі,
І на краю провалля у зневір'я
Стою, й навкруг - стихії знавіснілі.
Та змрок долаючи і відчай, знову
До світла, на іще зболілих крилах,
Відроджена злітаю. О, любове!
В тобі лиш надих мій і сила.
Тримаєш світ одвіку ти, любове!
Ти - життєдайний промінь, в по'суш - плова.
На ще зболілих крилах вгору лину,
Піднесена із попелу і тліну.
В тобi лиш надих
© Copyright: Марина Степанская, 2021
Свидетельство о публикации №121021106443
Свидетельство о публикации №121021106443
Рецензии