Троянди для мами

Їхав син до своєї матусі.
Щось тривога чи передчуття...
І від того, мабуть, був  не в дусі.
А до цього, мов впав в забуття,

Наче з часом своїм посварився.
Закрутився у справах, в турботі...
Вже зима. Снігом білим світ вкрився.
Все по колу: сім'я та робота...

Ось матуся його зустрічає
Відчинила вже хвіртку. Стоїть.
Переповнилось серце до краю
І щимить. Іще крок. Іще мить.

Вже в обіймах. Удвох стоять, плачуть.
Син приїхав з букетом троянд!
А матуся йому: «Що це значить?»
Мерехтить світло, як від гірлянд.

Потребує ремонту проводка,
Замінити потрібно ліхтар.
Враз згадалось дитинство солодке...
В голові - наче дзвонить дзвонар.

Зайшли в хату. Там все як раніше.
І годинник той самий стоїть.
«Так, не будемо плакати більше, -
Каже мама. - Вже чайник кипить».

Семеринки несе повний кошик...
Зовсім схудли матусині ручки,
Якісь стали маленькі, у зморшках...
Ось на пальці нема вже каблучки.

Син поставив троянди у вазу:
«Перевіриш, мам, потім букет.
Не потрібно води лити зразу -
Там, в букеті, чекає секрет...»

Пролетів час, як птах білокрилий,
Повертатись наблизився строк.
Так матуся усе і зробила,
Як порадив їй любий синок:

Зазирнула в троянди. Пакунок.
Не вагаючись, все розгорнула.
Ой, синочок! Оце подарунок!
Телефон! Враз натисла й почула:

«Мамо, рідна матусенько, люба!
Жаль, далеко доводиться жити.
На зв'язку тепер завжди ми будем.
Я іще привезу тобі квіти».

...Легше дихати стало одразу!
Відпустило тривогу від серця,
Наче давню пробачив образу,
Відчинивши до спокою дверці.

09.02.2021 р.

(колаж із світлин із інет)