Голубiнь небесна ген розстелилася

Голубінь небесна ген розстелилася,
Наче квітом чарівним білим вкрилася...
Скільки око сягне - сонце з хмарами,
Баранців гонить вітер отарами.

І безмежжям тим душа напувається,
Дзвінкострунно тій красі озивається -
І радіє у сю мить, обнадієна:
Буде, буде добре все, що намріяно!


Рецензии