Душi очарування
Без розсуду, без мудрості оков,
Чуттів шалених виру на світанні,
І у життя пірнання стрімголов.
І просторів так хочеться під сонцем,
І босоніж по росяній траві...
І рідні лиця в отчому віконці
Не в спогадах щемливих, а живі!..
Рожеві думи, щирі і примарні -
Примхливі тіні зимних ностальгій...
І ронить час події календарні
Під шелест тихий заповітних мрій...
Свидетельство о публикации №121021005720