Эхо моих шагов. ks. Jan Twardowski

Одно из последних стихотворений Яна Твардовского

                *******

Отзвук моих шагов останется здесь на ступенях,
Так месяц не исчезает, двоясь и троясь в зеркалах.
И кто-то услышав, поймёт мою жизнь и значенье
Зеркал, и луны, и шагов в этих старых стенах.
 
Сердце вздрогнув, замрёт и само превратится в молитву,
Весь окутанный тенью я мимо печально пройдусь.
Вспоминая меня, вы и душу мою помяните,
Когда я уже не отвечу, когда уже к вам не вернусь.

                ***********

Кроків моїх відлуння назавжди залишиться в сходах,
Так місяць, що  не зникає, відтворюється в дзеркалах.
Хтось вийде і раптом  відчує цей їх освіжаючий холод,
І він зрозуміє сенс кроків,  луни, i дзеркал,  і життя.

І серце зануриться глибше, і стане  як тиха молитва,
Огорнутий тінню своєю повз вас я пройду й засмучусь,
А ввечері, коли зійдетесь, ви душу мою зрозумійте,
Коли я вже не відповім вам, коли  вже я не повернусь.



Od­g;os mych bu­t;w zo­sta­nie po wiecz­ne cza­sy na scho­dach -
Ksi;­;yc i lu­stro nie gi­nie - wci;; dwoi, troi si; w mro­ku -
Kto; wyj­dzie - na­gle us;y­szy szmer ja­sny, ch;od­ny jak woda -
zro­zu­mie tre;; mego ;y­cia, ksi;­;y­ca, lu­stra i kro­k;w.
Ser­ce za­pad­nie si; g;;­biej - sta­nie si; ci­che jak pa­cierz -
we w;a­sny cie; si; otu­l; i wszyst­kich sob; za­smu­c; -
Wie­czo­rem na mnie spoj­rzy­cie i du­sz; moj; po­zna­cie -
Wte­dy gdy nic wam nie po­wiem - wte­dy gdy ni­g­dy nie wr