Традицii

Ішла війна кривава і безжальна,
Фашисти лізли в села і міста.
Втікали в тил, в краї незнані, дальні,
Ті, хто не був придатним на фронтах.

Ось так дідусь, бухгалтер сивочолий,
Потрапив у Киргизьку далину.
Овець там пасли на лугах і в горах,
Продукти відправляли на війну.

Бухгалтер був зі стажем. Чесний, вмілий.
В колгосп послали діда працювать.
Тож, щоб наладить, як належить, діло,
Подавсь в аул, овець порахувать*.

Місцеві звичаї завжди незвичні
Чужинцеві з далекої землі.
І ось, коли всі справи були скінчені,
На свято гостя чемно повели.

До дідуся всміхались, говорили,
Та все незрозуміло, ну хоч плач!
Аж поки не узявсь «заладить діло»
Місцевий бригадир - перекладач*.

А в казанах щось булькало, варилось,
Пахтіло, аж до кольок в животі.
І мріяв дід, що гостю би годилось
Самому вибрать кращий із шматків.

На килими всідаються «по чину»,
Йому почесне місце - знатний гість!
І голову баранячу, з очима,
Кладуть і ждуть: нехай гість перший їсть.

Дід знітився*. Що має він робити?
Перекладач на жестах підказав:
З барана око пальцем підхопити
І з’їсти! В знак поваги* до сільчан.

О, Боже! Як те око проковтнути?!
Налив стакан горілки тамада,
Дід випив, крякнув, власні очі сплющив  -
Ковтнув те око! Грець йому й біда!

Всі гості заходилися до м’яса,
Кому стегно, реберце, чи нога,
А дід ту голову з барана мя'лить,
Щось смокче, щось зубами витяга.

Поїли. Вже і сутінки* настали,
І тут тихенько дзенькнула струна,
Щось незнайоме, з дивними словами
Пісняр місцевий дзвінко заспівав.

Дід вирізняв: «булгахтер», та «булгахтер»,
І знов «булгахтер» через кілька слів,
Підспівували всі, лише гість знатний
Нічого в пісні тій не розумів.

Лунає спів так чисто, і так гарно!
Але ж про що у пісні тій слова?
Перекладач сказав: «Тебе, бухгалтер
Пісняр віншує. Він ТЕБЕ співа!

ТЕБЕ співає...  Тобто, не про тебе,
І не тобі.
   ТЕБЕ ! - Такі пісні...
Традиції! Їх поважати треба,
Вони в народу кожного - свої.



Комментарии:  порахувать - посчитать
              перекладач - переводчик
              знітився - смутился
              повага - уважение
              сутінки - сумерки


Рецензии
Совершенно верно, Людмила. Почётному гостю в азиатских республиках всегда давали ( и до сих пор, наверное, дают) отваренную голову, с которой он должен был первым начать трапезу, съев глаза и после этого передать её по кругу старшинства... потом уже можно было начинать кушать и то, что есть на дастархане... Такой обычай тогда был. *** С уважением и теплом.

Тимош   12.02.2021 19:45     Заявить о нарушении
Об этом случае рассказывал сотрудник, который сам был там и всё с ним происходило. Он много интересного рассказывал, надо было записать, но... Я тогда была такая молодая, память хорошая, да и не считала что это мне нужно. Просто слушала. А сейчас почему-то вспомнилось.
Со взаимностью,

Людмила Киреева-Силенко   13.02.2021 19:28   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.