Боже, я хочу бути не тiльки слухачем...

                “А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що
                свій дім збудував на землі без основи”.
                — Луки 6:49
               
                Я живу в штаті Колорадо, відомому Скелястими горами і щорічними
                снігопадами. Втім найбільше природне лихо в моєму штаті
                пов’язане не зі снігом, а з дощем. 31 липня 1976 року в каньйоні
                Біг-Томпсон неподалік від курортного міста Естер Парк виникла
                повінь, від якої загинуло 144 людини і багато тварин. Після
                цього лиха відбулося детальне дослідження місцевості, особливо
                фундаменту її доріг і шосе. Цю повінь витримали лише ті дороги,
                які мали бетонний фундамент. Інакше кажучи, у них була міцна
                основа.

                Питання не в тому, чи прийдуть у наше життя повені, а в тому –
                коли вони прийдуть..."
                Автор: Джон Блейз

   ***

Я проживаю в місті Кам’янське Дніпропетровської області (один з найвідоміших індустріальних центрів України) де народився, навчався, працював… і потерпав, як і всі, що мабуть таки мають право на статус знедолених…
Але найбільше лихо мене спіткало наприкінці 1996 року коли комусь було видано свідоцтво про смерть на підставі якого я був знятий з реєстру (виписаний з власного помешкання) у січні 1997. Саме тоді чомусь і при невідомих мені обставинах зникли усі мої документи, а я забув, майже все, що відбулося тоді… і не пізнавав нікого…
Тож більше двадцяти років я живу у рідному місті, в рідній державі, не на бетонному фундаменті (на горищах, підвалах, у гаражах, на складах базарів, де мене й годували і деякі кошти, за підробітки давали), а на піску. Як тільки я ставав непотрібним мене виганяли…
Що дня я мав надію що колись таки доведу те що я людина, що я тут народився і жив, працював… і право на проживання, роботу, та право голосу (приймати участь у виборах) маю і… мав, допоки хтось таки наді мною не «пожартував» так, що я… втратив усе необхідне.  А чиновники виганяли мене і… переконували що ніколи я не стану громадянином  Рідної країни України, і що ніколи мені навіть паспорту ніхто не видасть… І таки – не давав!

Та я таки фундамент отримав.  Від Господа!..
І Він який мене весь той період підтримував, годував і одягав… навчав і оберігав… І шлях до себе вказував… і вказав!
А зараз я маю надію, і вірю, що незабаром з Його допомогою я отримаю і паспорт… і якесь помешкання, а можливо і якусь соціалку… бо навіть на пенсію я розраховувати не можу державного «фундаменту» не маючи (ні документів , ні стажу,  ні здоров’я… мені уже, в червні, буде ювілей – 70 років)…
І як би там не було, але я почуваюся на міцному фундаменті, бо він Божий! І такий фундамент незрушний, до поки я – вірю, надіюсь, і – Вірую. Бо Святе письмо, Слово Боже обіцяє і тим Благословляє і надихає...
Господь нікого… особливо щиро віруючих, не забуває, і не полишає…
А я Йому вірю, молюсь, Благословляю і… як тільки можу, про те, і усюди, усім – сповіщаю!..
Без Нього я ніхто…
От чому я живий… і досягаю!

08.02.2021 /8:19/