В дорогу только тень свою возьму...

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)

В дорогу только тень свою возьму -
И с ней вдвоём отправимся полями.
Быть может, мы живём лишь потому,
Что наши тени ходят вместе с нами.
Теряя тень, ты падаешь во тьму
С напрасными надеждами и снами.

Иди со мною и служить начни.
Взвалю тебе на плечи все поклажи.
Вбирай в себя рассветные огни
И сосны, что стоят сто лет как стражи.
Неси тихонько в сумрачные дни,
Где тело смертное в приют последний ляжет.

Все радости, печали забери,
Мои тревоги, горькую разлуку.
А я сгорю - со мной и ты сгори:
Похороните рядышком подругу...
И всё, что ты несла, в себя вбери,
Отдай дождём земле в её натугу.

Тогда взойдёт с дождём другая тень
И как жена, пойдёт за чьим-то телом.
И в мареве пустынь закончив день,
Я отзовусь ей звуком омертвелым.
Надежду и моей души шагрень
Мы на двоих поделим между делом.

***
В дорогу тільки тінь свою візьму -
Удвох із нею рушимо ланами.
І, може, ми живем лише тому,
Що наші тіні ходять поза нами.
Хто втратив тінь, той падає в пітьму
Із мертвими надіями і снами.

Іди неквапно і служи мені.
Звалю на тебе всі мої поклажі.
Вбирай оці світанки запашні,
Столітні сосни, що стоять, мов стражі.
Неси тихенько в присмеркові дні,
Де смертне тіло в домовину ляже.

Всі радощі та болі забери,
Мої тривоги та недремну тугу.
А я згорю - зі мною ти згори:
Ховайте поруч тінь - мою подругу...
І все, що ти несла, пролий згори,
Дощем віддай землі в її напругу.

Тоді на землю прийде інша тінь
І піде, як жона, за іншим тілом.
У мареві пустельних мерехтінь
Я відгукнусь їй голосом змертвілим.
Надію та жагу моїх болінь
Ми зважимо і нарівно поділим.