Скотилось сонце вже за горизонт.
І вечір йде по диво-небокраю.
І тихий сум останніх світлих нот
Дня, що закінчився, у вірші я вбираю.
А всі загадки, що прийдешня ніч
Мені, як вчителька, сьогодні загадає,
Я розв'яжу. Але не в тому річ...
Мій сум, мій щем, один Господь лиш знає.
Тому в молитву теплу загорнусь.
Хай Небеса почують пісню тиху.
Я каганець запалюю. Молюсь,
Аби Господь одвів од мене лихо.
Дай, Боже, сил і радості мені
Піднятися уранці завтра ясно.
Дай всього доброго у завтрішньому дні.
Хай доля моя квітне рясно...
...скотилось сонце вже за горизонт...
ЕНіКА, 06.02.20 Фото авторки.
Спогад
© Copyright: Наталья Кордюк, 2021
Свидетельство о публикации №121020604312
Свидетельство о публикации №121020604312
Рецензии