Вновь надвигается зима...

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)
***
Вновь надвигается зима,
Ложится изморозь в округе.
Давно не получал письма -
И сыновья молчат, и внуки.

Как видно, род непрочен мой:
От поросли осталась малость.
За что же жизнь - за грех какой
Так оголяет мою старость?

Вот так уйдёт из жизни друг,
А нового - не обретаю.
Я - словно постаревший дуб
С порывом ветра облетаю.

Осталась только ты одна,
Как та берёзка на поляне.
И славу, и позор - сполна
Метелью наметёт в дурмане.

Как нам ошибки избежать?
Как протянуть с доверьем руку,
Коль даже души причинять
Способны родственную муку?

1980 , Мордовия.

***
Знов насувається зима,
Лягає паморозь на луки.
Давно мені листів нема —
Мовчать сини, мовчать онуки.

Як видно, рід мій нетривкий:
Все рідшає круг мене парість.
За що життя — за гріх який
Мене оголює на старість?

Відірве друга, відбере —
І вже назад не повертає.
Я — ніби дерево старе,
Яке на вітрі облітає.

Лишилась тільки ти одна,
Немов берізка на галяві.
Нас віхола не обмина —
Чи ми у славі, чи в неславі.

Як нам не схибити в житті?
Як вберегти надійну руку,
Де навіть рідні душі — й ті
Одне одному чинять муку?

1980