Янгол
Останній рядок на обпечених снах і губах.
Невимовний галас на дверях лікарні і неба.
Слова передчутні, записані десь на зірках.
Вона рятувала, думки залишивши про себе.
Як янгол у білому йшла у вогонь четверга.
Всього півгодини між днями, як лінія смерті.
Лиш час інтубації - серце втрачає буття.
Із чадного газу проносилась доля без вето.
Холодна земля заморозила душу та світ.
Пожежа підступна накрила бездиханне тіло.
Вугілля палаюче схоже зненацька на лід.
І лютий не знає, навіщо знов траурні зими.
Свіча догорає: їй було лише двадцять шість.
Така молода, так хотіла любити і жити.
Задуха у скронях, нестача повітря - і мить.
Її пам'ятатимуть, стоячи біля могили...
04. 02. 2021
Свидетельство о публикации №121020500076