Я заведу годинник на весну,
Та стану з нетерпінієм чекати.
На посмішку сонця чарівну,
Та надію, на краще плекати.
Вона прийде ошатна та хороша.
Зігріє серце, сонцем та теплом.
Подасть надію, що ослабне ноша.
Людського смутку, та накриє нас крилом.
А ми тоді зрадіємо, як діти
Та впустим в серце радість, та любов.
Зумієм ми тоді завітну мрію посадити.
Щоб Бог почув, слова тих молитов.
Я заведу годинник на весну
© Copyright: Мария Сухорукова 2, 2021
Свидетельство о публикации №121020301241
Свидетельство о публикации №121020301241
Рецензии