МАТ Р ТА ТЕЩА
Чоловіки обох загинули в війну.
В кожній було четверо дітей.
Найдені змотані з краю,
Мамині в хустці листи.
Прожиту долю чітаю,
Тягар кохання нести.
Роки любові стихали
Любий загинув в війну,
Мама щорік обнімала,
Татову грушу в саду.
Зелень покрила хатину,
Ліз виноград по тинам.
Донькі садили калину,
Яблуні, сливи синам.
Діти росли, як грибочки,
Віти калини в цвіту,
Мама обніме цвіточки,
Татовой дочки в саду.
В кофті любимій в горошок,
Мама на свято пішла.
Згорнутих в руки волошок,
Память погиблим несла.
День Перемоги лунає,
Струни затихли в кутку.
Мама візьме та й заграє,
Татову пісню в саду.
Роки мов вітер летіли,
Донька вдягла сивину.
Мамина хустка чорніє,
В лютому, білім снігу.
Вічності всеж не буває,
Роки находять біду,
Донька щорік обнімає,
Татову грушу в саду.
17 лютого 2005 року.
Свидетельство о публикации №121020207666