Вітер нап’яв свої вітрила…
Зима розправила вмить крила!
І – полетіла! Полетіла!
Туди – куди сама схотіла.
Геть – полетіла на село…
Давно такої не було!
Віхола в полі загуляла!
Зима – мороза покохала!..
А на світанку…на світанку
Замерзла геть вода у жбанку.
Озеро кригою взялося…
І тут такеє почалося!!!
В горобців лапи роз’їждались!
Собаки с холоду ховались!
Кури про яйця геть забули!
А коти – в хату всі чкурнули!
А в хаті – тепло! Борщем – пахне.
У чугунці – картопля чахне.
І булькає компот в каструльці…
Часник всміхається цибульці.
А на городі – зима в моді…
Сріблом укрила навкруги!
Трави сухі, мов в білій соді…
Блищать із снігу пироги.
Зима вдоволено всміхнулась…
На вітра смачно потягнулась…
І полетіла кудись знову
Знайшла діброву десь дубову.
І стали у тої діброви –
І білі спини…білі брови.
І біле небо…і земля…
Зима з морозом знов гуля!
наша зима!
© Copyright: Тира Билецкая, 2021
Свидетельство о публикации №121020108456
Свидетельство о публикации №121020108456
Рецензии