1 р к память

1-рік ПАМЯТИ
ТЕТЯНИ  ІВАНОВНИ.

Цей шлях у Киеві единий
Бруківка стелена давно,
Пообіч вряд ростуть калини
Червоні віти, як вино.

Везли у далеч домовину,
Калина журиться сама...
Свою кровиноньку едину,
Руками Мати обніма.

Та й причитає, як любила
Калину донька восени,
Тепер її у домовині
У даль тихесенько везли.

Мов від дощу блистить бруківка,
Дощу ж немає – це від сліз...
В цій хаті слалася долівка,
А з хати дим у небо ліз.

Серця горячі полетіли
І де осядуть – не знайти,
І сумно Матері вручили
В маленькій урні прах її.

Чи правда це, а чи не правда,
Що краще так, ніж закопать...
І як їм краще, всім померлим,
Літати чи в землі лежать.

Чому ніхто не повернувся?
Про світ чужий не розповість.
Ні той, хто в небі пролітає,
Ні той, хто у землі лежить.

Дві Матері сидять та й плачуть,
Обох зроднила доля зла...
Як тяжко всеж дітей втрачати,
Не врадість также калина.

Цей шлях у Киеві единий,
Бруківка – як остання путь...
І віти – рученьки калини...
Нікому щастя не дають.
6 листопада 2011 року
Таню-Розкішне тебе памятає...