Бувають люди

Бувають люди, як вогонь.
Крізь них лиш полум’я на зовні.
Тепло думок з розумних скронь
Виблискує як місяць в повні.

Бувають люди, що у світ
Лиш тільки добре повертають.
І їх серця розтоплять лід,
Яким холодні огортають.

Бувають люди поза злом.
Вони живуть у благодаті.
Серця наповнені теплом,
А душі – плещуться у святі.

Бувають люди, яких гарт
Окрилить й поштовх дасть до дій.
Вони до зір рівняють старт,
І корабель ведуть до мрій.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2021
30.01.2021
11:17
м. Львів
Усі права застережені. Будь-яке використання лише за письмової згоди автора.


Рецензии