Барвінок біля хати зеленіє,
Жоржини й хризантеми ще цвітуть,
Та хата біля них не веселіє,
Бо голосу матусі вже не чуть.
Навесні зацвіте багато квітів,
І бджоли до них роєм прилетять,
З’їдуться додому знову діти,
Та маму вже не зможуть обійнять.
Стежками вже не ходить люба мама,
Ногами не збиває там росу,
Замкнена біля хати уже брама…
Ті квіти на могилу віднесу.
Купали маму ми в своїй любові,
Готові були небо прихилить,
Щоб правнуку співала колискові
Й могла його в життя благословить.
Та свічка мами рано догоріла,
І другий раз її не засвітить,
Востаннє на стілець у сінях сіла,
І вічним сном тепер вона вже спить.
Не чує більше нас моя матуся
І на порозі вже не зустріча,
Щодня за її душу я молюся,
Бо більше не горить її свіча.
29.10.2020 р.
Догорiла свiча
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121013003689
Свидетельство о публикации №121013003689
Рецензии