Вурдалакам

 
 
  Поема


               Слову-Спасителю
               з любов’ю присвячується


Що слава ця передається
з хати в хату
що я Тебе люблю
що благодаті Ти —
подав багато
і в віддання Різдва—
до Тебе припадати
і Небеса палкі
і Світло з висоти
Ти — через всіх!
Ти на землі й на Небі
й всюди — Ти!
«Слава Сину, що за нас тіло прийняв!»
«Слава Сину, що усіх
прийшов спасти!»
Що слава ця передається з хати в хату
Що радість збільшується —
як її роздати
як радість ця прийшла
із Немовлятком:
мова любові — ще без слів!..


І з словом у любові з серця —
також
й роджений зорями — не плакав би
бо ось Явивсь Хто
              зорі народив
щоб вічно хтось не сумував
і вічно хтось — не плакав


бо я трясу з Небес насіння
то зерна ці! —
і сподівання й потрясіння
бо це теплом — із хати в хату
бо це Тепло, що не прийшло ховатись!!!
то зерна ці!
це слово — для спасінь!
бо віра — в праведність,
а слово — для спасіння!
це у Ісусі говоріння!
бо у мені перекидається атака —
як хто десь плакав —
щоб не плакав!!!
розумні і безумні —
                у Ітаку
                Слави
                повертаються
безумні, з інших вір що, повириваються —
так каже слово!
Ісус — в неправді не балакав!! —
і в Храмі Слова проповзіте, вурдалаки!..


Що слава ця
передається —
з хати в хату — ви не відаєте...
проповзаєте зі смаком!!

13.01.2021,
свято віддання Різдва,
Київ