Я вже не та, що залишилась
мабуть у спогадах твоїх...
а от душа , мов зачинилась
від всього світу, від усіх...
Вона мене благала часто
гасить в собі образи біль,
сама ж розчулена невчасно,
вела мене до нових хвиль.
Ми знов злітали та летіли,
туди , де вітер та вогонь,
та так ,що крила обпалили,
і знову з болем в охолонь...
Тепер не та...душа благає,
знайти десь волю підвестись,
сама ж поранена злітає
та обережно , бо без сил...
Тепер я ніби лист осінній,
що вітер гонить в синю даль,
де вітри диким голосінням
свою оспівують печаль...
Я вже не та...
© Copyright: Наталия Сенченко, 2021
Свидетельство о публикации №121013010555
Свидетельство о публикации №121013010555
Рецензии
Наталя, дуже, дуже, дуже гарно. Дякую Вам за вірш, написаний дійсно українською мовою.
З повагою
Наталья Лапушанская 07.05.2021 23:09 • Заявить о нарушении
З повагою
Наталья Лапушанская 07.05.2021 23:09 • Заявить о нарушении
Наталя,дякую!Дуже приємно,сама радію ,коли чую у сучасних віршах українською співучість та забарвленість яскравими образами.Вірші,як пісні,а пісні наші неперевершені!)
Наталия Сенченко 08.05.2021 23:06 Заявить о нарушении
Наталия Сенченко 08.05.2021 23:06 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.