Ми боїмося смерті й посмертної кари.
Нам знайомі в житті всі предмети боязні:
пустота вірогідніше гіршого пекла.
Ми не знаєм, кому нам сказати "не треба".
Пережито усе, як рядки, і досягнуті точки.
В узголів'я розхристаній дочки нічної сорочки,
або сина у майці зім’ятій не встати нам снами.
Довше тінь, аніж ніч перед нами.
То не дзвони вже б'ють над насупленим вічем!
Ми ідемо в пітьму, де світити нам нічим.
Ми папери всі палим, спускаємо стяги,
наостанок прикластись нам дайте до фляги.
І чому все так вийшло? І буде не гоже
дорікати удачі, мо, промисел Божий.
Та хіба мало бути інакше? Терплячі,
ми платили за всіх. І не треба нам здачі.
Йосип Бродський
© Copyright: Петр Скорук, 2021
Свидетельство о публикации №121012904570
Свидетельство о публикации №121012904570
Рецензии
