Преподобний оан Кущник
Зрушуються —
зворушені?
Це знову
серця є камені
яких
простими словами
зрушують?
Проходять царі, Декії...
проходять якісь Ювенали...
проходить слава земна...
все всіх валить...
ну і тут син-монах до багатих
батьків вернувсь —
бо вони його дуже любили!!!
а він схуднув
сушений думками про них!!! —
та вони його
не впізнали...
Мабуть з огляду на здоров’я
мати рідна: «Управителю!
вижени жебрака, він в лахмітті
в кутку на гноярці лежить,
бо не можу я його бачити...»
Зате батько сказав:
(він йому їжу давав!)
«Бог жебрака вибира...
Просто — постав над ним
кущу,
просто щоб очі не бачили.»
...А як той мав вмирать (в 25 літ!)
Богом звіщений: за три дні —
помирати,
до батьків він
послав управителя:
«щось вже маю сказати.»
Мав він лиш — дороге «Євангеліє»,
це — від них,
і побачили — і по дорогому впізнали,
і почали коси рвати
і плакати!!!
«О, Іван повернувсь!» —
слух Царгородом
по домівках вогнями в нестямі
метнувсь!!
Що тут треба казати? —
що в лахмітті
велів поховати?
Бог!! — забрав!!
не дав славою й шаною
всю Любов зіпсувати...
P.S. Так, —
поставили церкву над кущею.
І батьки — біля сина уже — повкладались...
28.01.2021,
святого преподобного Іоана Кущника свято
Свидетельство о публикации №121012806794