Як часто «ковдру тягнемо на себе»,
Осуджуємо серце не своє,
Та Божа мудрість нам доступна з неба,
Підстав до Нього лиш лице своє!
Чуженьке серце, кажеш, без любові,
А як же безумовна та любов?
Зразком вона дається в Божім Слові,
Так перечитуй Боже Слово знов!
Вона сама несе тепло і ніжність,
Не гнівається, криє чужий гріх,
В ній віра, сподівання, радість, чемність,
Чужих приймає щедро, як своїх!
Говориш, що його любов не цінна,
Та не суди! Осуд – великий гріх!
Для тебе може бути не промінна,
Для когось, може, краще всіх утіх.
Молись за нього, відпусти на волю,
Бажай йому того, чого нема –
Нехай знайде для себе кращу долю -
Для себе зробиш все це недарма!
Бо що посієш – бумерангом прийде,
Осуджуй серце лише ти своє,
Зернятко Боже в ньому нехай зійде,
А з ним й життя так зміниться твоє!..
28.01.2021.
А як же безумовна та любов?
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2021
Свидетельство о публикации №121012803371
Свидетельство о публикации №121012803371
Рецензии