***

Така вже нас тримає мить
На відстань з острахом- любить
Не відчуваючи смаку
Чекати з вогнища золу...

Не відповісти на любов,-
Бо це не пробуджає кров.
Але з зітханням помирати,
Бо це нас змушує страждати...

Не жити в чистої любові,
Бо все суспільство просить крові,
Якісь чутки, якусь потвору,-
І не покору,лише сором!

Ненавиджу отою мить
Де все оманою кипить.-
Де власна думка,власна мова
Не передбачена розмовой!


Рецензии