Чубинський, батьку вічних слів,
Ти був етнографом, поетом,
Словами ти торкнутись вмів,
Немов невидимим предметом.
Вкраїна у душі жила,
Ти вірним був, землі цій, сином,
Із серця, наче з джерела,
Думки плелись, мов хміль над тином.
Ти славень нам подарував,
Хоч ти й не знав, або й не снилось,
Та віру в нього ти вплітав –
Це долею тобі судилось.
Твоє ім’я звучить тоді,
Коли про славень йде розмова.
Воно завжди на висоті,
Вкраїни рідної основа.
Звучить твій славень вже роки,
Як Символ Віри пам’ятають,
Його рядки, як рушники,
Серця і душі всіх торкають.
За славень дякуєм тобі,
Слова в нім писані душею,
Звучить і в радості й в журбі,
Й горять вони в душі зорею.
26.01.2021 р.
Пам ятi Павла Чубинського
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121012609924
Свидетельство о публикации №121012609924
Рецензии