Брехня та правда

Хто зна, - де правда, й де брехня?..
Де кривда, а де iстина, насправдi?..
Й не запалає на брехуновi полум'я…
I на чолi не пишеться iм'я поправдi...

I взнати як, - вигадують казки, чи нi?
Як здогадатись, що тобi збрехали?
Збагнути, - правда чи омана, - як менi?
Й вiдчути точно, що мене не ошукали?

Як вiрити людинi, що постiйно бреше,
Вигадує та бажане видає за дiйсне?..
Морочить голову, ошукує не вперше,
Iстину та факти перекручує зумисне?

Чи правда й кривда для кожного своя?
Може для когось то буде правда чиста,
А iншому ж, - справжнiсiнька брехня?..
Невже бувае так? Це - справа особиста?

Або, по справжньому, все ж, iстина одна,
Iншоi, не бувае й нiколи буть не може?
Нехай вона погана, кепська та сумна,
Але брехня нiкому i нiде не допоможе?..

Брехня чи правда? Iстина чи хибнiсть?
I де межа мiж вигаданим й справжнiм?
Вiрити, що правда лиш одна – наївнiсть,
Буде це здаватись уявним, недосяжнiм?

Скажи, що вибереш - вигадку нудотну,
Чи iстину гiрку? На втiху чи на лихо?..
Збагнеш правдиву iстину скорботну?..
Чи усвiдомиш пiдроблення, на втiху?..