Аюдаг
Любуюсь видом я с вершины Аюдага,
Как волны пенные бегут к его ногам,
И обелит снежок дорожку к берегам.
А в небе радуга развеселит как брага,
Штурмует мелкоту волна в буйном хмелю,
Как чудищ водяных, ужасных, осадив,
Штурмует и отходит войско их,
Кораллы с изумрудами, прибитыми ловлю.
Твой образ как поэт ты молодой,
Страстей взлетающих сверкающей звездой,
Лишь с лирой в сердце обретешь покой.
Осада позади, ушли давно войска,
Чудесны песни, от души, издалека,
За них виски венок украсит на века.
Аюдаг
Люблю дивитись я із Аюдагу скелі,
Як спінені вали біжать йому до ніг
Рядами чорними — чи, ніби срібний сніг,
На сонці виграють, мов райдуги веселі.
Штурмують мілину вони у буйнім хмелі,
Немов морських потвор іде страшний набіг;
Здобудуть — і назад одходить військо їх,
Корали й перли нам лишивши на тарелі.
Твоя подоба це, поете молодий!
Так грізних пристрастей бушує буревій;
Та ліру ти підняв — і в серці супокій.
Навала відійшла по довгій обороні,
Безсмертні лиш пісні зронивши в час погоні.
За них віки тобі вінком прикрасять скроні.
25.01.21.
Фото Ауюдаг гугл изображения.
Свидетельство о публикации №121012510135
Ляля Цыпина 03.03.2021 16:30 Заявить о нарушении
Вадим Вересков 03.03.2021 23:20 Заявить о нарушении