Жiноча журба

Може й було, те, що варто згадати,
Щастя дівоче у сильних руках,
Чом вечорами кручиниться мати,
Посмішки з ранку нема на вустах?

   Мамо, ріднесенька, сядьте зі мною,
   Поговоріть про жіночу біду,
   І розійдеться журба наді мною,
   В Ваших долонях я спокій знайду.

Птахи піднімуть веселку у небо,
Ще заспіваю я пісню свою,
Мамо, журитися зовсім не треба,
Чуєте, рідні пісні у гаю?

   Мамо, ріднесенька, сядьте зі мною,
   Поговоріть про жіночу біду,
   І розійдеться журба наді мною,
   В Ваших долонях я спокій знайду.

Після розлуки життя не минає,
Знов у поля за світанком піду,
Радісна думка мене зігріває,
Щастя своє неодмінно знайду.

   Мамо, ріднесенька, сядьте зі мною,
   Поговоріть про жіночу біду,
   І розійдеться журба наді мною,
   В Ваших долонях я спокій знайду.

29 вересня 2008 р.


Рецензии