Морози сильні більше не лютують,
Й змогла я зняти шапку з голови.
Вітри зимові ще усюди дують,
Й далеко до зеленої трави.
Зозульки прилетять й кувати будуть,
Я спробую літа порахувать.
Вони робити цього не забудуть,
Про це не треба буде їх благать.
Поезія, як річенька, поллється,
І піснею, звичайно, задзвенить.
Можливо навіть щось мені й насниться,
Бо музу й колискова не приспить.
Кучері буде вітер розвівати,
Усміхнена вдивлятимусь в красу.
І довго не прийдеться це чекати...
Ще й квіти в свої коси заплету.
21.01.2021 р.
Кучерi буде вiтер розвiвать
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121012106921
Свидетельство о публикации №121012106921
Рецензии