Кучерi на вiтру

Без шапочки, з підкрученим волоссям,
Стоїш усміхнена у всій своїй красі,
Ми всі при сяйві Сонця сміємося,
Воно - натхнення й радощів носій...

Ще лише мить, і вже вірші поллються,
Ще лише мить, і пісня зазвучить...
Ось-ось весна – зозулька розкується,
І накує Тобі премнога й блага літ!

21.01.2021 р.

Григорій Васянович, 2021

КУЧЕРІ БУДЕ ВІТЕР РОЗВІВАТЬ

Морози сильні більше не лютують,
Й змогла я зняти шапку з голови.
Вітри зимові ще усюди дують,
Й далеко до зеленої трави.

Зозульки прилетять й кувати будуть,
Я спробую літа порахувать.
Вони робити цього не забудуть,
Про це не треба буде їх благать.

Поезія, як річенька, поллється,
І піснею, звичайно, задзвенить.
Можливо навіть щось мені й насниться,
Бо музу й колискова не приспить.

Кучері буде вітер розвівати,
Усміхнена вдивлятимусь в красу.
І довго не прийдеться це чекати...
Ще й квіти в свої коси заплету.

21.01.2021 р.