ми збайдужіли до того дня,
відколи сплели свої руки,
коли дощ не завада
ходити поряд
стежками брудними і мокрими,
грози шуміли, лякаючи громом,
додому гонили,
та ми не йшли,
повітря спільне на двох
біля тих мокрих сосен
солодше за квітень,
солодше за все.
та неминуче сталось тоді,
коли крила відпали,
то не любов,
коли серце в сирому тумані інтриги плете не на добре,
на зле,
коли поштовх у спину
колючим нежданий,
а сльози пекучі
яри роз'їдають в душах,
незгоди ростуть серед тих,
що вважали:
любов переможе,
та біль одинокості
в дні все ж заплітають
11.09
21 січня 2020 р.
ми збайдужiли
© Copyright: Гелена Смилянская, 2021
Свидетельство о публикации №121012105945
Свидетельство о публикации №121012105945
Рецензии