Тарас Григорьевич Шевченко. Думка. Укр. Бел

Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий,
Бо його носило,
Воно скаже, синє море,
Де його поділо.
Коли милого втопило,
Розбий синє море;
Піду шукать миленького,
Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку,
Русалкою стану,
Пошукаю в чорних [хвилях],
На дно моря кану.
Найду його, пригорнуся,
На серці зомлію.
Тогді, хвиле, неси з милим,
Куди вітер віє!
Коли ж милий на тім боці,
Буйнесенький, знаєш,
Де він ходить, що він робить,
Ти з ним розмовляєш.
Коли плаче, то й я плачу,
Коли ні — співаю,
Коли ж згинув чорнобривий,
То й я погибаю.
Тогді неси мою душу
Туди, де мій милий,
Червоною калиною
Постав на могилі.
Буде легше в чужім полі
Сироті лежати,
Буде над ним його мила
Квіткою стояти.
І квіткою, й калиною
Цвісти над ним буду,
Щоб не пекло чуже сонце,
Не топтали люде.
Я ввечері посумую,
А вранці поплачу,
Зійде сонце — утру сльози,
Ніхто й не побачить.
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море...
 

МЕРКАВАННЕ
 
Вітрэ буйны, вітрэ буйны!
Ты з морам гаворыш,
Абудзі яго, зайграй ты з ім,
Спытай сіняе мора.
Яно ведае, дзе мой мілы, 
Таму што яго насіла,
Яно скажа, сіняе мора, 
Дзе яго справа. 
Калі мілага ўтапіла, 
Разбі сіняе мора; 
Пайду шукаць міленькага,
 Утаплю сваё гора, 
Утаплю сваю нядолю, 
Русалкай стану,
Пашукаю ў чорных хвалях, 
На дно мора адыйду. 
Знайдыша яго, прытулюся,
На сэрца страчу прытомнасць. 
Тады хваля нясі з мілым, 
Куды вецер вее! 
Калі ж мілы на тым боку, 
Буйнесенькі, ведаеш 
Дзе ён ходзіць, што ён робіць,
Ты з ім размаўляеш.
Калі плача, то і я плачу,
Калі няма - спяваю,
Калі ж згінув чарнабровы,
То і я гіну.
Тады нясі маю душу
Туды, дзе мой мілы,
Чырвонай калінай
З'явіўся на магіле.
Будзе лягчэй  ў чужых палацях
Сіраце ляжаць,
Будзе над ім яго мілая
Кветкай стаяць.
І кветкай, і калінай,
Квітнець над ім буду,
Каб не пекла чужое сонца,
Не тапталі людзі.
Я ўвечар пасмуткую,
А раніцай паплачу,
Узыдзе сонца - раніцай слязы,
Ніхто і не ўбачыць.
Вітре буйны, вітре буйны!
Ты з морам говорыш,
Абудзі яго, зайграй ты з ім,
Спытай сіне мора…

    Перевод на белорусский язык Максима Троянович