Воры и заборы

1.
Как много средств у нас уходит на заборы!
Порою больше, чем на созданный объект.
А как же быть? Нас держат под прицелом воры,
Они не дремлют, повышая интеллект.

Заборы ввысь стремятся, господу навстречу,
Забором братья делят землю пополам.
Эх, Homo Saрiens, разумный человечек!
Когда придёт конец стяжателям, ворам?

Припев:
Земля в плену. Заборами как ледником покрыта,
А как бороться с ворами? Рецепты позабыты.
Вот Хаммурапи – царь восточный – мудро поступал:
Он всем ворам, мы знаем точно, руки отрубал.

Зачем же руки отрубать? Подумайте о людях!
Пусть лучше за забором тать рассудок свой остудит.
Как государству инвалидов армию набрать?
Как удовлетворять либидо, сеять и стрелять?


2.
У многих воровство, как вредная привычка.
Любой сверчок гребёт добро под свой шесток.
Зарплата тратится на водку и на спички,
Но добавляет ловкость рук и скорость ног.

Ну почему влечёт людей добро чужое?
Ведь невозможно необъятное объять!
Не украдёшь – возьмёт другой, шустрее вдвое.
И локти станешь ты от зависти кусать.


Припев:
Иван Васильич, Грозный царь, казнить любил он очень:
На кол сажал, четвертовал разбойников и прочих.
Он понимал, что вор в заборе дырочку найдёт.
Профилактическою казнью царь стращал народ.

Припев:
Земля в плену. Заборами как ледником покрыта,
А как бороться с ворами – рецепты позабыты.
Мозги раскиньте и поймёте: чтобы зло пресечь –
Сорвать замки в квартирах надо и заборы сжечь!


Припев:
Планета будущего – вся без воров и заборов!
Не будет полицейских там, не будет прокуроров.
Любая вещь, куда ни кинь, на месте пролежит.
Тогда и волк голодненький из леса не сбежит.


1987


Злодії і паркани

Як багато коштів іде на паркани!

Часом більше, ніж на створений об'єкт.

А як же бути? Нас тримають під прицілом злодії,

Вони не дрімають, підвищуючи інтелект.


Паркани прагнуть увись, господу назустріч!

Парканом брати ділять землю навпіл.

Ех, Homo Ѕаріепѕ, розумна людина!

Коли прийде кінець стяжателям, злодіям?


Земля в полоні. Парканами як льодовиком вкрита!

А як боротися з крадіями? Рецепти забуті.

Ось Хаммурапі цар східний – мудро надходив:

Він всім злодіям, ми знаємо точно, руки відрубував.


Навіщо ж руки відрубувати? Подумайте про людей!

Нехай краще за парканом тать розум свій остудить.

Як державі інвалідів армію набрати?

Як задовольняти лібідо, сіяти і стріляти?


У багатьох злодійство, як шкідлива звичка.

Будь цвіркун гребе добро під свій припічок.

Зарплата витрачається на горілку та на сірники,

Але додає спритність рук і швидкість ніг.


Ну чому тягне людей добро чуже?

Адже неможливо неосяжне осягнути!

Не вкрадеш – візьме інший, спритніше вдвічі...

І лікті станеш ти від заздрості кусати.


Іван Васильович, Грізний цар, стратити любив він дуже:

На палю садив, четвертував розбійників та інших.

Він розумів, що злодій в паркані дірочку знайде.

Профилактическою стратою цар лякав народ.

Земля в полоні. Парканами як льодовиком вкрита,

А як боротися з крадіями – рецепти забуті.

Мізки розкиньте і зрозумієте: щоб зло присікти –

Зірвати замки в квартирах треба і паркани спалити!


Планета майбутнього – вся без злодіїв і парканів!

Не буде поліцейських там, не буде прокурорів.

Будь-яка річ, куди не кинь, на місці пролежить.

Тоді і вовк голодний втечу з лісу не зробить!