Белявочки, снежиночки...

Белявочки, снежиночки...
Нас родила   вода,
Легки вы, как пушиночки,
Спустились к нам сюда.

Мы облаком носились,
С дыханием зимы,
И весело кружились,
С метелицею мы.

Теперь хотим мы спатушки,
Как детки все малы,
Несемся к нашей матушке -
Достичь хотим земли.

А ветерок быстрехонький,
Нас крутит до утра,
Угомонись, резвехонький,
Нам  спать уже пора.

Мамулька наша родная,
Холодна и суха,
Скукожилась вся бедная,
Она  без кожуха.

А мы ее согреем,
Всю застелив снежком,
Покроем всю, накроем,
Легонечко пушком.

И пусть зимой трескучей,
Вся отдохнет во сне,
Чтоб зеленью пахучей,
Порадовать к весне!

Чтоб с поля колосистого,
Был добрым  урожай,
Чтоб с миром неба чистого,
Расцвел любимый край!

Білесенькі сніжиночки.
Микола Вороний
 
Білесенькі сніжиночки,
Вродились ми з води,
Легенькі, як пушиночки,
Спустилися сюди.

Ми хмаркою носилися
Від подиху зими,
І весело крутилися
Метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,
Як діточки малі,
І линемо до матінки —
До любої землі.

Але вітрець швидесенький
Жене та крутить нас.
Не дми, не дми, буйнесенький,
Бо нам вже спати час.

Матуся наша рідная
Холодна і суха,
Бо дуже змерзла, бідная,
Вона без кожуха.

Отож її нагріємо,
Устелимо сніжком,
Мов ковдрою, накриємо
Легесеньким пушком.

Нехай зимою лютою
Вона спочине в сні,
Щоб зеленню пахучою
Прибратись навесні.

Щоб з ниви колосистої
Був добрий урожай,
Щоб долі променистої
Зазнав наш рідний край.
19.01.21.

Фото снежинок из