Кушпелить зимнім шляхом зранку.
То починає герц хурдеча зла,
Окрутить перехожого в оманку.
Так, що не побачиш навіть тла.
Але душа, замріяна у вишність
Вбача птахів в зарядах снігових.
Ляга на плечі та співає вічність –
Всесвітня ласка у поривах молодих.
І візьме білий птах на дужу спину
І понесе межі вишневий цвіт
У пахощі, у весняну долину,
Де дзвони квітнуть між зелених віт!
----- Крізь хуртовину злу -----
------ весна вже гріє. -----
------ І серце млосно молодіє. -----
------ Нічого білая не вдіє! -----
Бiлi птахи
© Copyright: Виталий Кирпатовский, 2021
Свидетельство о публикации №121011800947
Свидетельство о публикации №121011800947
Рецензии