Октябрь акростихи
Катится время. Уходят вдаль
Тени иллюзий. И вот опять -
Яблоко с ветки. Упасть. Не встать
Бывшим надеждам. Молчи, печать
Разум наложит на мысли. Ждать –
ВратЬ. Бесполезно. Учись внимать…
Жовтогаряче полум’я дерев –
Одвічний спалах променів осінніх,
Вітрила долі знов несуть у вирій –
Туди, де вічність, немов дикий лев,
Еге ж, не з’їсть, кусне від тебе шмат.
Неабищо, тепер ти прірви брат.
ЛишенЬ немає вороття назад…
Over there is a long way
Crushing body, pulling soul.
Touch me, tender, dear friend,
Occupant my inner world.
Being honest, we live as
Essence in biggest Dream,
Rains of pain as a falling stream.
Свидетельство о публикации №121011804932