Десь, світом вище, у житті незнанім,
де дивні лінії і давні звуки, (не свистки),
ходив по всіх дахах Кіт Без Чобіт пухнастий,
і на сніданки їв туман і сонячні шматки.
Шукав Зорю Полярну й ждав роками,
Ведмедицю Велику і Малу і Ківш чекав.
Зоріла ніч - він залишав сліди кігтями,
і кутався в фіранки небосхилу, і блукав.
Спав й муркотів, щоби прокинулись комети
з хвостами довгими, і кішкам щось шептав.
Із блюдця-Місяця щербатого буденно
він через край ночами молоко хлебтав.
А в тому світі, де життя найвище,
де, там думки й бажання дивний знак,
Кіт Без Чобіт мені приснивсь на криші
й солоно-кислого солодкого туману смак.
Кiт без чобiт
© Copyright: Петр Скорук, 2021
Свидетельство о публикации №121011803750
Свидетельство о публикации №121011803750
Рецензии
