Живуть, як треба...

Живуть, як треба…
Від мене недалеко
По трасі, трохи вище
Там, де гніздивсь лелека,
А зараз вітер свище…

Стоїть чемна хатина,
Ростуть навколо вишні…
Вік тут жила родина,
Мала роки ті втішні…

Ще з раннього дитинства
Знала я Жоржа Толю,-
Далекий від безчинства,
Пізнав складний вік, долю…

Колишній однокласник,
Не плачучий в жилетку,
Хлопець, товариш – класний
З простого осередку!

Тож батько його й мати
Були чудові люди,
Уміли лад тримати
У шані скрізь- повсюди…

Сім’я велика гарна
У трудовому колі,-
Троє дітей не марно,-
В одній навчались школі

Старання не даремні,-
Себе в дітей вкладали,
Ці добрі люди чемні
Свій славний досвід мали

Дочка Наталка,- старша,
Молодша неї – Оля,
Та крокував скрізь маршем
Самий найстарший – Толя

Їх долі порізнились,
Коли дорослі стали,-
Шляхів своїх добились,-
Наставу – батьки дали!

Толя від батька має
Шоферську справжню справу,
А Оля жезл тримає,
Де педагогів лава

Наталчині ідеї
Передані навчанню,
Так присвятила фея
Життя все – лікуванню…

Без зайвих вагань,- спроби
Із влучністю моментів,-
Від болі та хвороби
Спасають пацієнтів

Не з квітами дорога,-
Випробування різні…
Ця лікарка – від Бога,
Вердикти всі – залізні!

Хоч прізвище змінила:
Від ім’я - Олексія,
Така ж проста та мила,
Зерно розумне сіє!

При купі тож родина,-
Дітей, онуків має,
Але в серцях стежина
Батьківська не згасає…

Хоч і давно до неба
Пішли, лишивши хату…
Діти живуть, як треба-
Блаженно та завзято
17.01.2021р.