Й де ж той маяк, що вкаже шлях?

        (Роздуми про сьогодення держави)

Пригнічені люди в країні, авжеж,
Терпіти ж знущання сил більше не мають,
Й нахабство не має, мабуть таки, меж
У тих, що посади високі займають. -
Тарифи зросли.., зашморг дужче усе
Стискає, - ох, що ж - но цей рік принесе?

Протестні насунули хвилі які,
Думки люд вкраїнський висловлює жваво:
Мовляв, урядовці, сякі - розтакі,
Вже й до зубожіння державу, - ай, "браво!" -
Таки довели, - прірва ж далі, ось так,
Довіри нема й на іржавий п'ятак

І Раді, й кабміну, - всіх здихатись, враз!
Кишені лише, он, свої набивають,
Ой, стіль звинувачень в бік їхній, образ:
Чиновники знов за народ забувають:
Мовляв, почекайте.., - обіцянки все, -
Бик Білий полегшення чи принесе?

Умови суворі, в них вижити ж як? -
Питання.., - в рожевих, на жаль, окулярах
Комфортно, ще й як, урядовцям. - Маяк,
Що вказує шлях, - й де ж? - У євро, в долярах
Чи фунтах, - достатньо всього на рахунках у них, -
Стіль поглядів, он, в Україні сумних...

Країна в боргах, про дефолт, он, чутки,
Клянуть як "верхи": мовляв, докерувались,
І вже налаштований люд на шматки
Подерти усіх їх, поки не сховались
Десь там, за кордоном, - не раз так було,
Чи знов перемогу отримає Зло?..

Цирульник Андрій