Вiрш каяття
...Зiрветься тиша... прiрва мiж очей...
...Блакитний попiл падає, немов би
Нестямний стогiн: скiльки-но дверей
Вiдкритих не вiдчув, ягня бездомне...
...Забув... i годi... Пам'ять, мов дитя, -
Тебе лякає лоскотливим жахом...
I кожна мить тремтить: все маяття -
Все те, що хтось назвав невпинним шляхом...
...Облиш свiй сум!.. Чекання є абсурд!..
...Iди-но геть!.. Шукай забутий кут...
Свидетельство о публикации №121011603690