Уметь прощать
Бувають в ньому сльози та розлуки,
І обіцянки, що залишились словами,
Горе, страждання, зради поміж нами.
Здавалось далі, я не зможу жити,
Вірити іншим, кохати та дружити.
Душа хворіла, злістю закипала,
І кривдникам помститись закликала.
А трохи охолонув, стала розуміти:
Прощати треба по життю уміти.
Для цього душу треба оновити,
Усіх пробачити, щасливо жити.
Помстившись, залишу тугу у серці ,
І буду шкодувати, а її не стерти,
В хвилини помсти, чим їх краще я?
Судити інших не мені - Бог всім суддя.
Украинская версия стихотворения "Уметь прощать..."© Copyright: Ириша65, 2018
Свидетельство о публикации №118092003378
Свидетельство о публикации №121011602804